Історія справи

Постанова ВАСУ від 09.02.2016 року у справі №800/512/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2016 року м. Київ справа № 800/512/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Смоковича М. І.,

суддів: Горбатюка С.А., Сороки М.О., Стрелець Т. Г., Чумаченко Т. А.,

при секретарі судового засідання: Гуловій О.І.,

за участю позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Карлаша Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія) про визнання дій неправомірними,

в с т а н о в и в :

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України (далі - Суд) з позовом, в якому просить визнати дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо відкриття дисциплінарної справи від 17 листопада 2015 року з підстав наявності в її діях ознак дисциплінарного проступку та припинення дисциплінарної справи від 1 грудня 2015 року у зв'язку із закінченням строку притягнення до дисциплінарної відповідальності протиправними.

Позов обґрунтовано тим, що Комісія безпідставно встановила, що під час розгляду цивільної справи суддя ОСОБА_1. істотно порушила норми процесуального права, чим вчинила дисциплінарний проступок, що полягає у відмові в доступі до правосуддя громадянину ОСОБА_3, оскільки вона такого проступку не вчиняла.

Крім того, позивачка зазначає, що дисциплінарне провадження щодо неї з підстав закінчення строку притягнення до дисциплінарної відповідальності припинено протиправно, оскільки, вважає, необхідно припинити провадження за відсутністю в її діях складу проступку.

Просила позов задовольнити.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позов.

Представник відповідача Карлаш Д.О. позов не визнав.

Позивачка пояснила, що працює на посаді судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області. В її провадженні перебувала справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за несплату аліментів, яка була відкладена та призначена до розгляду на 1 жовтня 2012 року. Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Тому відповідно до правил, встановлених статтею 224 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), вона ухвалила заочне рішення в цій справі.

Представник відповідача в запереченнях на позов пояснив, що суддя ОСОБА_1. під час розгляду цієї справи, без дослідження причин, визнала неявку відповідача в судове засідання такою, що відбулася без поважних причин, у зв'язку з чим роз'єднала позовні вимоги і розглянула справу за відсутності ОСОБА_3, який не з'явився до суду вперше, а тому її дії не узгоджуються з вимогами процесуального закону. Вважає, що позивачка неналежно виконала обов'язки судді та вчинила дисциплінарний проступок.

Позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 Вища кваліфікаційна комісія суддів України рішенням від 17 листопада 2015 року №3040/дп-15 відкрила дисциплінарне провадження стосовно судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 (а. с. 15).

Рішенням від 1 грудня 2015 року № 3608/дп-15 (далі також - Рішення) Комісія припинила дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 за спливом строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (а. с. 247-251).

Таке Рішення Комісія прийняла на підставі висновку члена Комісії від 16 листопада 2015 року (а. с. 16-17), в якому зазначено, що за результатами вивчення скарги та зібраних під час перевірки матеріалів встановлено істотне порушення суддею ОСОБА_1 норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язане з відмовою у доступі до правосуддя з підстав, не передбачених законом.

Такий висновок Комісії базується на тому, що суддя ОСОБА_1. причини неявки в судове засідання відповідача ОСОБА_3 не досліджувала, одразу визнала її такою, що відбулася без поважних причин, у зв'язку з чим роз'єднала позовні вимоги і розглянула справу за відсутності ОСОБА_3, який не з'явився до суду вперше.

Ключовим у вирішенні цього спору є правильне встановлення обставин у справі та тлумачення приписів статей 126 та 224 ЦПК України.

Суд встановив, що обставини, на які посилається Комісія, не відповідають обставинам щодо розгляду суддею ОСОБА_1 згаданої справи.

Так, у липні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_4, в якому, серед іншого, просив стягнути з неї на його користь неустойку за несвоєчасну сплату аліментів на утримання їхньої малолітньої дитини та додаткових витрат, що викликані розвитком здібностей дитини.

Для розгляду цієї позовної заяви було визначено суддю ОСОБА_1

Ухвалою судді відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

21 вересня 2012 року в судовому засіданні ОСОБА_4 подала зустрічний позов до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів у розмірі 118 282,59 гривні у зв'язку з несвоєчасністю та неповнотою їх сплати, також просила об'єднати його з первісним позовом ОСОБА_3

24 вересня 2012 року вказані позови об'єднані в одне провадження, ОСОБА_3 вручено копію зустрічного позову та оголошено перерву у справі до 1 жовтня 2012 року.

Сторони, зокрема відповідач ОСОБА_3, були належним чином поінформовані про дату, місце та час судового засідання. У судове засідання 1 жовтня 2012 року ОСОБА_3 не з'явився. Його заява про відкладення справи надійшла до суду лише 2 жовтня 2012 року.

Такі обставини підтверджуються актом службового розслідування щодо часу надходження вказаної заяви ОСОБА_3 до суду (а. с. 143-144), з якого вбачається таке.

Згідно з перевіркою реєстру вхідної кореспонденції було з'ясовано, що у справі № 0426/8256/2012 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення неустойки за несплату аліментів від ОСОБА_3 особисто 27 вересня 2012 року з 16 години 10 хвилин до 16 години 28 хвилин надходили та канцелярією суду були зареєстровані заяви про видачу копії протоколу судового засідання, про видачу копій ухвал суду, апеляційна скарга на ухвалу від 24 вересня 2012 року, заяви про витребування доказів з НЦЗ та про надання матеріальних доказів.

28 вересня 2012 року о 15 годині 28 хвилин особисто від ОСОБА_3 до канцелярії суду надійшла заява про видачу технічного запису.

З реєстру вхідної кореспонденції також видно, що 2 жовтня 2012 року від ОСОБА_3 поштою надійшла заява, датована 27 вересня 2012 року, про перенесення розгляду справи, яка зареєстрована за вхідним № 22342/12 о 12 годині 42 хвилини у цей же день, тобто 2 жовтня 2012 року.

З наведеного вбачається, що станом на час розгляду справи, а саме 1 жовтня 2012 року, до суду не надходило заяв від ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи, в той час як напередодні 27 вересня 2012 року та 28 вересня 2012 року ОСОБА_3 щодня з'являвся до суду та подавав інші заяви, а тому мав можливість подати заяву про відкладення розгляду справи особисто, не надсилаючи її поштою.

За наявності доказів належного повідомлення відповідача ОСОБА_3 про дату, місце та час розгляду справи суддя ОСОБА_1. вважала, що він не з'явився до суду без поважних причин, у зв'язку з чим дійшла висновку, що спільний розгляд позовних заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ускладнюється, роз'єднала їх у самостійні провадження та продовжила розгляд зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за несвоєчасність та неповноту сплати аліментів у порядку заочного розгляду і того ж дня ухвалила рішення. Розгляд первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення неустойки за сплату аліментів було відкладено на 20 листопада 2012 року (а. с. 206).

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області заочним рішенням від 1 жовтня 2012 року зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнив. Стягнув із ОСОБА_3 на її користь неустойку за несплату аліментів у розмірі 107 491,13 гривні та судові витрати у розмірі 1 074,91 гривні.

За наслідками апеляційного розгляду цього рішення, Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 13 лютого 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив частково. Рішення суду першої інстанції змінив - зменшив розмір неустойки за несплату аліментів до 10 000 гривень та судові витрати до 214,60 гривні.

Отже, Суд встановив, що відповідач за зустрічним позовом був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, його заява про відкладення справи надійшла до суду наступного дня після розгляду справи. Тобто на час та день розгляду справи (01.10.2012) у суду не було заяви відповідача ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи, у тому числі й не було заяви про причини неявки його до суду. Цієї обставини не врахувала Комісія, вказавши, що з такою заявою ОСОБА_3 звертався до судді ОСОБА_1 27 вересня 2012 року.

За правилами, встановленими частиною першою статті 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Аналіз змісту цієї норми та обставин справи дає підстави для висновку, що суддя ОСОБА_1. у згаданій справі, перейшовши до її заочного розгляду та ухвалення рішення, діяла відповідно до вимог процесуального законодавства, тобто не вчинила істотного порушення норм процесуального права.

Цивільним процесуальним законодавством не заборонено проведення заочного розгляду справи навіть у разі, якщо відповідач не з'явився у судове засідання вперше.

Також Суд не знаходить порушень у процесуальних діях судді ОСОБА_1. під час реалізації інституту роз'єднання позовних заяв в окремі провадження.

Відповідно до частини другої статті 126 ЦПК України залежно від обставин справи суддя чи суд мають право постановити ухвалу про роз'єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог у самостійні провадження, якщо їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок, що питання щодо роз'єднання вимог у самостійні провадження є правом судді, який може реалізувати це право, якщо їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи.

За таких обставин справи та правового врегулювання Суд доходить висновку, що суддя ОСОБА_1. діяла відповідно до процесуального законодавства.

Тому висновки Комісії про те, що суддя ОСОБА_1. істотно порушила норми процесуального права при здійсненні правосуддя, яке, зокрема, пов'язане з відмовою у доступі до правосуддя з підстав, не передбачених законом, не відповідають обставинам справи та процесуальному законодавству.

У ході перевірки також було встановлено, що ОСОБА_3, отримавши копію рішення суду першої інстанції, звертався до Комісії зі скаргою на дії судді ОСОБА_1

Комісія рішенням від 8 листопада 2012 року № 5700/дп-12 йому відмовили у відкритті дисциплінарної справи з огляду на те, що перевірка законності та обґрунтованості судових рішень до компетенції Комісії не входить.

Однак під час відкриття дисциплінарного провадження та проведення перевірки Комісія цьому рішенню не дала відповідної оцінки, не вирішила питання стосовно можливості відкриття дисциплінарного провадження за наявності такого рішення Комісії.

Також Суд звертає увагу на таке.

Загальновідомим є те, що судді повинні мати необмежену свободу щодо неупередженого розгляду справ відповідно до законодавства та власного розуміння фактів.

Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (п. 66 Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухваленої 17 листопада 2010 року).

Обмеження суду в цьому свідчитиме про порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Закон про судоустрій і статус суддів) суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Незалежність судді, серед іншого, забезпечується порядком здійснення правосуддя, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення; забороною втручання у здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді.

Аналіз цих норм дає підстави Суду для висновку, що ще однією зі складових принципу незалежності судді є особливий процесуальний порядок оскарження на предмет перевірки законності та обґрунтованості ухваленого ним рішення.

Нормами статті 228 ЦПК України визначено, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне провадження відповідно до ЦПК України є особливим порядком розгляду та вирішення цивільної справи за відсутності відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового розгляду, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або зазначені ним причини визнані неповажними, та якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, з урахуванням заочного рішення.

Інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R(84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинство більш ефективно.

Інститут заочного провадження спрямований також на розвиток частини третьої статті 27 ЦПК України про те, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Таким чином, заочне провадження є додатковою гарантією позивачеві від зловживання відповідачем процесуальними правилами, усунення причин затягування процесу, дотримання судами строку розгляду справи. Проте в окремих випадках розгляд справи у порядку заочного провадження не спрощує, а ускладнює процес та дає відповідачу можливість його затягувати, оскільки він має право на скасування заочного рішення судом, який його ухвалив, після чого справа розглядається в загальному порядку.

Отже, дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні та перегляді заочного рішення є визначальним з точки зору виконання інститутом заочного провадження своєї мети - сприяти ефективному та оперативному здійсненню правосуддя. В усякому разі ухвалення рішення при заочному розгляді справи не є порушенням доступності до суду.

Згідно з пунктом 25 Київських рекомендацій ОБСЄ щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Середній Азії (2010 р.) процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, крім цього, ганьблять репутацію судочинства; дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх судових рішень або вироків, включаючи відмінності у юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.

Такий висновок випливає з положень частини другої статті 83 Закону про судоустрій і статус суддів у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, якою передбачено, що скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків.

Тлумачення цієї норми дає підстави Суду зробити правовий висновок, що навіть незаконне та/або необґрунтоване рішення суду не є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, крім наведених винятків.

Суд встановив, що суддя ОСОБА_1. під час розгляду справи належно ставилася до службових обов'язків та не допустила умисного порушення норм права.

Перерахованих обставин та правового врегулювання спірних відносин у цій справі не врахувала Комісія під час прийняття Рішення, а тому її дії є протиправними.

Частиною другою статті 11 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням встановлених обставин справи, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивачки суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог, визнати також незаконним та скасувати Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 1 грудня 2015 року № 3608/дп-15 про припинення дисциплінарного провадження стосовно судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 При цьому Суд керується частиною першою статті 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити через їх безпідставність.

Суд вважає, що за таких обставин справи дисциплінарне провадження щодо судді ОСОБА_1 підлягає припиненню з підстав відсутності в її діях складу дисциплінарного проступку, а не у зв'язку з тим, що строк застосування дисциплінарного провадження сплинув з указівкою на те, що ця суддя істотно порушила норми процесуального права. Однак Суд позбавлений повноважень на прийняття рішення про припинення дисциплінарного провадження, оскільки прийняття таких рішень належить до повноважень Комісії.

Суд перевіряв законність рішень і дій Комісії з урахуванням положень пункту 8 розділу ІІ Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», з якого випливає, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону про судоустрій і статус суддів у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 159, 160-163, 167, 171-1, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій неправомірними задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про припинення дисциплінарного провадження стосовно судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1.

Визнати незаконним та скасувати Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 1 грудня 2015 року № 3608/дп-15 про припинення дисциплінарного провадження стосовно судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в апеляційному і касаційному порядку не підлягає.

Головуючий М.І.Смокович

Судді С.А.Горбатюк

М.О.Сорока

Т.Г.Стрелець

Т.А.Чумаченко